Власник просив франчайзинг. Безпечна модель виявилася іншою.

Клієнт прийшов із готовою назвою майбутнього договору — франчайзинг.

Його цікавила не юридична теорія. Він хотів масштабувати модель, отримувати плату й визначати правила використання бренду.

Назва договору в голові власника не завжди збігається з правовою моделлю, яка найкраще захищає його мету.

Спочатку потрібно було відділити торговельну марку, спосіб її використання, операційні правила і послуги, які могли існувати поруч.

Після аналізу було обрано ліцензійну конструкцію відповідно до українського права.

Пакет охопив основний договір, невід’ємні документи, правила використання бренду, конфіденційність і практичну карту роботи з новим ліцензіатом.

Власник отримав систему, яку можна використовувати для наступних контрагентів без перероблення всієї моделі з нуля.

Якщо бюро потрібне для оформлення кожної нової угоди, це вже окремий формат постійного супроводу, а не прихована робота в ціні першого проєкту.