Коли процесуальна бездіяльність сама стала ризиком.

Чекати додаткової перевірки або повторно пояснювати обставини означало погодитися з процедурою, якої закон не передбачає.

Кожен день без реєстрації відкладав початок процесуальних дій і втрачав час для збирання доказів.

Проблемою була не якість першої заяви, а невиконання органом обов’язкової дії.

Ще один лист не створював механізму контролю і не змінював процесуального статусу ситуації.

Було підготовлено скаргу на бездіяльність до слідчого судді з фокусом на обов’язку діяти у визначений законом строк.

У суді позиція будувалася навколо меж процедури, а не прохання провести попередню перевірку.

Суд зобов’язав уповноважений орган виконати передбачену законом процесуальну дію.

Після отримання ухвали робота продовжилася контролем її фактичного виконання.